Летять відпσчити мажσри, купають кσханσк в вині. Блюють у чужім σкеані, Набравшись ікри, як бσргів, Синσчки і дσні кσхані Земних українських бσгів…

На пляжі – за море, за гори,Де долари, єври в ціні,Летять відпочити мажори,Купають коханок в вині.

Блюють у чужім океані,Набравшись ікри, як боргів,Синочки і доні кохані,Земних українських богів. Закон не дає їм пропасти.Панують безжурно роки,Бо вміли доволі накрасти,В народу Вкраїни батьки.

В Парижі, у Лондоні діти,Проводять собі уікенд.На зиму – у Гарвард чи в Ітон.Бо бабця-Європа – не бренд. Ворожі атаки не будять.Їх вдосвіта у бліндажі.Їх навіть за вбивство не судять.Це ми у суспільстві чужі.

По світу мажори мандрують.(Не там , де кривавий полин),Поки татусі декларують. Усе, що собі нагребли. Поки запихають в офшори.Мерщій за мільйоном мільйон.Гуляють по світу мажори.Іде на прорив батальйон.

Під “Гради” , у шал БТРів.Мажори шампанське жеруть.Із них не бува волонтерів.В атаку таких не беруть. Вони не були на Майдані.Їх в Сотні Небесній нема.З героїв на телеекрані.Сміялись хіба крадькома.

…В Париж ,у Лозанну, у гори,В екстрим, щоб зашкалював пульс. Летять українські мажори.О ні, не під кулю сліпу,Де смерть у бійців в узголов’ю,Де вічність свою пектораль

Героїв гарячою кров’ю.Малює і досі, на жаль.

© Неля Кінзерська