“Менi ще дoвro насoлoджyватись життям, а тu вже все”. Виkpukнув чoлoвік, прukутій дo ліжка дружuні. Та пoвернyвшuсь назад, вuтріщuв oчі

Дівчина прокинулася з поганим настроєм. Юлії вже нічого не тішило, бо вона вже як рік сидить у візку і без родини. Вона досі не могла повірити в те, що всього рік тому все в її житті було чудово.

Раніше дівчина мала доньку Аню і чоловіка Олександра. Але одного разу на Юлю впало дерево, яке пошкодило їй ноги. Чоловік майже відразу покинув її, зі словами:“Мені ще далі жити, а в тебе вже немає ніякого майбутнього”.Юлія досі згадує ці слова із сльозами на очах.

Дівчина відкинула всі думки, почала важко збиратися і спускатися зі сходів у магазин. Юлі допоміг спуститися літній сусід. Він став для неї немов променем світла, яке не давало впасти духом, оскільки часто проводило з нею час.Юлія купила все необхідне та повернулася до під’їзду.

«Цікаво, що Григорій Леонідович скоро прийде? Сподіваюся, мені не доведеться чекати на нього дуже довго», — подумала дівчина.Поки Юля чекала на сусіда, вона побачила знайому постать, яка з’явилася біля неї.

“Юля, це ти?”, – Запитав чоловік.«Так. Чому ви тут перебуваєте, Іване Романовичу?!», — здивувалася дівчина.“У мене машина зламалася, тому довелося тут зупинитися”, – сказав чоловік.

Іван Романович раніше був начальником Юлії. Дівчина досі пам’ятає, як сміялася з подругою з того, що він все ще живе з мамою. Коли колеги питали, чому так сталося, він відповів:

“Моя мама важко хвора, тому я не можу залишити її одну”.Проте, словам начальника не вірили і вважали, що це просто відмовка. І ось перед нею стояла людина, з якої вона раніше насміхалася.«Юліє, може мені допомогти вам дістатися додому. Адже, напевно, важко це самостійно робити», — сказав чоловік.

Іван допоміг Юлі дістатися до будинку і навіть розібрав пакети з продуктами та запропонував приготувати їжу.m «Я навіть не знав, що з вами сталося таке лихо. Хотів запитати вашої подруги, чому ви звільнилися, але вона теж перестала приходити на роботу. Добре, що я зустрів вас. Я не кину вас одну в біді», – сказав Іван.

Після відходу чоловіка дівчина розплакалася. Від спогадів минулого їй стало дуже сумно, але особливо від того, як вона раніше чинила з Іваном. Юлі стало дуже соромно перед колишнім начальником, який так сильно відрізнявся від її колишнього чоловіка Олександра.

Вона з Олександром познайомилася на вечірці. Він вручив їй величезний букет квітів та запросив прогулятися удвох. З того дня пара почала зустрічатися все частіше і частіше, а потім зіграла весілля.

Спочатку молодята жили у свекрухи у великому будинку. Однак жінка щодня показувала своє невдоволення і одного разу сказала:«І як довго ви житимете в моєму домі?!»

Після цих слів пара переїхала до маленької квартири Юлі. Чоловік запевняв, що ставлення до неї свекрухи скоро зміниться, але цього не сталося. Ну а потім, він зовсім пішов. Наступного дня прийшов Іван, принісши багато смачних речей, і сказав:«Тепер я буду вам готувати кожен день і допомагати по дому!»

Чоловік приготував їжу та накрив на стіл. Юлія з великою насолодою їла приготовлену їжу.«Іване Романовичу, ви дуже смачно готуєте!», — сказала дівчина.“Спасибі. Юліє, можете звати мене просто Ваня», — сказав Іван.“Добре!”, – Погодилася Юля.

Після цього молодики ще трохи поговорили. Юлія дізналася, що Іван справді мав хвору матір, і рік тому її не стало. Дівчині стало дуже соромно перед чоловіком за минулі вчинки.

З того дня Іван щодня почав відвідувати Юлю. Коли чоловік приходив, Юлія чудово почувалася, але коли йшов, дівчина постійно плакала, згадуючи той день, коли вона все втратила.

Того ж дня дівчина сиділа на лавці у парку. Юлія не одразу помітила, що дерево падає, тому не встигла від нього повністю ухилитися і частина її ніг потрапила під дерево.

Дівчина тривалий час провела у лежачому стані. Дочку забрала бабуся, сказавши:«Дитині краще не бачити мати в такому стані».Юля була згодна з цими словами, тому не заперечувала віддати Аню.

Щодня її почала відвідувати подруга. Спочатку Олександр не звертав на подругу жодної уваги, а потім став дедалі більше проводити з нею час. Юлія здогадувалась, що відбувається, але їй не хотілося в це вірити.

Через кілька місяців дівчині стало краще, і незабаром настав фатальний день. Олександр мовчки зібрав свої речі та пішов з дому. А після Юлія дізналася, що він почав жити із її подругою.

Дівчині було дуже боляче від вчинку подруги та чоловіка, але ще болючіше було від свекрухи. Жінка не дозволяла матері часто зустрічатися з дочкою, а коли дозволяла, лише під її наглядом. Минуло вже кілька місяців після того, як Юля зустріла Івана біля свого будинку. А одного дня Ваня прийшов з букетом і кільцем.

«Ми один одного знаємо ті так багато часу, але я хочу дещо тобі запропонувати. Виходь за мене заміж!», – сказав чоловік.“Я згодна!”, – сказала дівчина і обійняла Івана.За вечерею Юля повідомила чоловіка новину, яку хотіла сказати цілий день.

«Ваня, у мене приголомшлива новина! Я почала відчувати біль у ногах!», — радісно промовила дівчина.“Це чудово! У мене є серед знайомих добрий лікар, можемо спробувати тебе відвести до нього!» — сказав Іван.

Через деякий час Юля змогла стати на ноги. Після лікування пара зіграла весілля. І ось настав довгоочікуваний день, коли Юлія вирішила забрати дочку.

Дівчина приїхала до будинку свекрухи, Аня побачила маму та швидко підбігла до неї. Бабуся намагалася зупинити та розняти матір із донькою.  “Що ви робите?! Швидко відпустіть дитину!», – сказала свекруха. «Я забираю свою дочку!», – сказала Юлія і сіла до машини Олександра.

Свекруха так нічого і не змогла вдіяти, залишившись стояти біля дороги.Минув рік з того дня і тепер Юлія щасливо проводила зі своєю донькою та чоловіком, забувши про всі негаразди.Але, якось у їхній будинок постукали, і дівчина відчинила двері.

На порозі стояв Олександр, який сказав:“Вітаю. Мене покинула моя дружина і зараз я не дуже хороша ситуація. Пробач мені, будь ласка. Може, ми почнемо все заново, чи ти хоча б допоможеш мені?

“Вітаю. Вибач, звичайно, мені ще далі жити, а в тебе вже немає майбутнього! Прощай і більше не смій сюди приходити! У мене вже є чудовий чоловік, який мене цінує!», — сказала Юлія і зачинила двері.

Чоловік був у шоці від слів жінки, бо думав, що вона вибачить його і знову прийме.Нині Іван та Юлія з донькою живуть у чудовому будинку та більше не згадують про минулі події. Тепер дівчина почувається по-справжньому щасливою.