Сусідка по палаті наснилася мені тієї ночі і попросила забрати її сина до себе. На ранок я дізналася, що її не стало і ухвалила важливе рішення.

Ми з чоловіком чекали на дитину, яка мала наро дитися напередодні Великодня. Мене поклали на збереження, і я лежала одна в палаті, коли привезли нову пацієнтку — непритомну. Наступного ранку Тетяна прийшла до тями, і ми познайомилися ближче.

Вона була круглою сиротою із сільської місцевості, і батько її дитини нещодавно помер. Хоча її ваrітність тривала лише 8 місяців — її живіт був величезним. Медсестри не часто відвідували Тетяну, але ми стали добрими друзями. Я пригостила її фруктами, ми обмінялися номерами телефонів. Тетяна навіть поділилася зі мною своїми знаннями про зберігання продуктів на зиму. Наступної ночі Тетяна наро дила здо рового хлопчика, але так і не прийшла до тями. Тієї ночі вона приснилася мені, і сказала, що їй час іти від нас, але вона не могла взяти Богданчика з собою.

Вона попросила мене подбати про її сина і обіцяла завжди бути поряд з нами. Тетяна nомерла тієї ночі. Коли в мене почалися пологи та наро дилася дівчинка, прийшов мій чоловік. Я розповіла йому про все, і мій чоловік погодився всиновити Богдана. Відтепер Тетяна часто відвідувала мене у моїх снах, щоб попередити про небезпеку.

Якось вона наказала терміново відвезти Мар’яну до ліkаря, коли вона застудилася. Пізніше ми довідалися, що Мар’яна дивом уникла розвитку серйозного захворювання. Іншим разом Тетяна порадила нам відкласти нашу поїздку до села до моїх батьків, що виявилося гарним рішенням, оскільки на маршруті, яким ми мали їхати, сталася велика автомобільна ава рія. Богданчик і Мар’яна виросли, і тепер у них свої сім’ї, але я ніколи не забуду свою дружбу з Тетяною і вічно зберігатиму її пам’ять уві сні та наяву.