Врaнці сьогодні дівчинa 18-річнa нaродилa дівчинку, нaписaлa відмову від неї, викликaлa тaксі і поїхaлa з пологового будинку

Коли я надвечір вступила зі сутичками до пологового будинку, ми з чоловіком очікували на появу нашої четвертої дитини.
Тобто на той момент наша родина вже була «безнадійно багатодітною»

«Я таємно удочерила відмовничку в пологовому будинку» – історія з “лихих” 90-х Другий і третій хлопчики в мене – близнюки, хоча ні в мене, ні в чоловіка не було двоє. Тому за фактом моєї наступної вагітності головним сімейним питанням (з часткою гумору, звичайно) було: «А раптом знову двійня?».

«Я таємно удочерила відмовничку в пологовому будинку» – історія з “лихих” 90-х
Дуже вже сильно вразилися наші бабусі-дідусі, допомагати всім довелося спочатку.

Завдяки УЗД дізнатися, двійня чи ні, можна було вже на другому скринінгу. Але ні, четвертий «ніндзя» йшов сам.

Зрештою, все позаду…
Мене поклали до платної одномісної палати, яку ми з чоловіком заздалегідь сплатили.

А через пару годин принесли мені мого хлопця на годування. За кілька хвилин зайшла до мене в палату головлікар і каже, опустивши погляд.

— У нас тут така ситуація…

— Вранці сьогодні жінка 18-річна народила дівчинку, написала відмовну, викликала таксі та поїхала з пологового будинку.

— Сама ледве ходить після пологів, але ні на хвилину не захотіла залишатися в пологовому будинку. Істерила, довелося відпустити.

А дівчинка така гарненька, здоровенька. А ви, як я знаю, дуже двійнят хотіли.

— Я ось подумала… Може, заберете дитину?

— А ми напишемо, що ви народили…

«Я таємно удочерила відмовничку в пологовому будинку» – історія з “лихих” 90-х
— Так не хочеться дитину до хати малюка віддавати. Яке там життя для малечі? Сльози одні….

— Звісно, це незаконно, можна пройти офіційну процедуру удочерення, але це — МІСЯЦІ, і ще не факт, що віддадуть.

— А весь цей час дитина буде у притулку. Жаль…

Я, чесно кажучи, була приголомшена.

Із завідувачкою, Любов’ю Степанівною, була добре знайома. Приємна жінка, дуже добра. Ми спілкувалися і поза стінами пологового будинку.

Тому, мабуть, вона і звернулася саме до мене з такою «слизькою» пропозицією.

Але на кону життя і доля відмовнички… Рішення я ухвалила майже миттєво!

— А, — кажу, — не була, — давайте. Досвід вирощування двійні є. Нам якраз п’яту дитину не вистачає до рівного рахунку.

Жартом сказала, звичайно, але в кожному жарті, самі розумієте … До речі, всі діти в мене – хлопчики, а чоловік так мріяв про доньку… Було це в лихі дев’яності, дітей тоді через опіку не оформляли.

Мою Оксанку просто записали як мою, другу подвійно. А домашнім пояснила так, мовляв, буває, що на УЗД за першою дитиною другої не видно.

Тому рідні питань багато не ставили, дивувалися тільки, треба ж, двічі двійнята. Тільки чоловік був у курсі і прийняв моє рішення «на ура». Найсмішніше, Оксанка на нього дуже схожа, така ж блакитноока і світловолоса.

Нині діти виросли, і ніхто навіть не підозрює, що Окся нам не рідна.